• слайд 1
  • слайд 2
  • слайд 3
Березівська селищна рада
Контактна інформація

Березівський селищний голова:

Штода Ігор Олександрович

Тел.: (057) 746-62-32

Секретар Березівської селищної ради:

Вільхівська Ольга Володимирівна

Тел.: (057) 746-62-32

 

E-mail: berezivka@khrda.gov.ua

 

 

 

 

Адреса:

сел. Березівка, вул. Слобожанська, 21

Офіційний веб-сайт
Написати листа
Поля, позначені *, є обов'язковими для заповнення
Перед відправкою листа введіть символи зображені на малюнку
Загальна інформація
Селище Березівка розташоване в 15 кілометрах від Харкова. Найближча приміська станція – Зелений Гай. На південь від селища пролягає автострада Москва – Сімферополь, на північ – Харків – Київ. Площа населеного пункту – майже 230 гектарів. Кількість жителів – 1700 осіб.
Село Березове було засновано в 1696 році харківським полковником Федором Донець-Захаржевським на землях, які називалися урочищем Березовим. Звідси і пішла назва села. А заселялося воно біженцями з Правобережної України.
У 1779 році за проханням місцевих жителів до села прибув відомий мандрівник дяк Кузьма Парадин, який і взявся вчити дітей уму-розуму. В 1871 році було відкрито народну школу – одну з перших у повіті, а з 1907-го розпочалися заняття у школі.
Ще одна з помітних віх в історії сьогоднішньої Березівки: у 1862 році (тобто після скасування кріпацтва) село стало волосним центром. До його складу входили села Гійовка, Коротич, Буди, Березове. Ця волость проіснувала 10 років.
У 1919-му році в Березівці був створений перший сільревком. Наступного року його реорганізували в сільську раду.
У 1931 році на території, підпорядкованій Березовській сільраді, було створено сільськогосподарську артіль «Більшовик», яку невдовзі трансформували в колгосп. А той, у свою чергу, зазнав у подальшому ще кілька реорганізацій, аж поки не став у 1979 році радгоспом «Пісочинський». Нині це ТОВ «Маяк», яке спеціалізується на вирощувані зернових і овочевих культур, досягає істотних успіхів у тваринництві.
Відносна близькість до обласного центру спричинила своєрідну пролетаризацію села з приміської зони: значна частина його жителів за вже установленою традицією працевлаштовується у Харкові. І цілком логічно, що ще в 1938 році Березівка отримала статус селища міського типу.
Є такий вислів: народ – рушійна сила історії. Справедливість цієї думки підтверджує (хоча і в істотно скромніших масштабах) історія Березівки. Її жителі пишаються багатьма земляками, які прославили малу батьківщину своїми трудовими звершеннями і ратними подвигами.
У серпні 1943 року, відразу після визволення Березівки від німецько-фашистських окупантів, юний Михайло Святенко став солдатом. День перемоги зустрів у взятому штурмом Кенігсберзі. Про те, як воював Михайло Лучик, свідчать його нагороди: орден Слави I і II ступенів, орден Червоної Зірки, численні бойові медалі.
У повоєнний час високе визнання на державному рівні отримали трудові досягнення багатьох жителів Березівки, зайнятих у сільському господарстві. Звання Героя соціалістичної Праці була удостоєна Марія Наумівна Мосенцева. Двома орденами Леніна і орденом Трудового червоного Прапора відзначено самовіддану працю Феодосії Єлисеївни Рудич. Кавалер орденів Леніна і Трудового Червоного Прапора Ганна Марківна Стадник була делегатом XXV з’їзду КПРС. У цій когорті уславлених жінок з Березівки – Раїса Андріївна Уткіна, нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора і Знаком Пошани.
Ольгу Гнатівну Супрун офіційне визнання, як-то кажуть, обійшло стороною. Та серед жителів Березівки ця беручка до будь-якої роботи і загалом чудова людина користувалася неабиякою повагою і шаною. Ще б пак! У 2006-му бабуся Ольга відзначила свій віковий ювілей. Працювати почала у місцевого поміщика з восьми років, а полишила роботу лише тоді, коли їй виповнилося 93.
Як вже відзначалося, значна частина жителів селища, не змінюючи постійної прописки, працює на різних підприємствах обласного центру. А багато хто і назавжди пов’язав свою подальшу долю з Харковом, як-то, для прикладу, Володимир Васильович Святенко – кандидат технічних наук, доцент Національного технічного університету «ХПІ».
Справжнього космічного злету у своїй професійній діяльності досяг інший уродженець Березівки – Анатолій Миколайович Черняк. Після закінчення у 1955 році Харківського машинобудівного технікуму деякий час працював на ХТЗ. Відслуживши в армії, зупинив свій вибір на Харківському приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка. Працював майстром, старшим майстром, начальником цеху. Без відриву від виробництва закінчив Харківський інститут радіоелектроніки і Харківський інженерно-економічний інститут. Про інженерну ерудицію і неабиякі організаторські здібності Черняка об'єктивно засвідчує той факт, що він більш як чверть віку обіймав посаду заступ­ника генерального директора заводу і був безпо­середньо причетний до реалізації найскладніших науково-технічних проектів. За участь у радян­сько-американській космічній програмі «Союз— Аполлон» Анатолій Миколайович був нагородже­ний орденом Трудового Червоного Прапора, за участь у створенні ракетного комплексу СС-25 — орденом Жовтневої Революції. А в 1989 році Черняк став лауреатом Державної премії СРСР (за роботи в галузі спеціальної техніки). Серед інших відзнак Анатолія Миколайовича — звання «Вете­ран космонавтики России», «Ветеран космічної галузі України», «Почетный радист СССР», числ­енні медалі Федерації космонавтики Росії і Національного космічного агентства України.
А насамкінець хоча б коротко про той не­оціненний внесок, який зробила у справу роз­будови рідної Березівки Марія Василівна Якименко. Вона народилася в багатодітній сім'ї у 1927 році. Ще дівчинкою пішла працювати в колгосп. Як працювала, про те свідчить медаль «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.». І надалі, де б не працюва­ла, завжди була найкра­щою. За виключну пра­цьовитість і вроду одно­сельці любовно називали Марію — Маняшею.
У 1964 році М. В. Якименко (на той час кращого бригадира молочнотоварної фер­ми) обрали головою селищної ради. І во­на відразу спрямувала свою енергію та за­повзятливість на вирішення вкрай болючих для жителів Березівки проблем. Можна довго переповідати, якою дорогою ціною давалося щоразу їй подолання всіляких перепон на шля­ху до чергової мети. Так от, уже в перший рік свого головування Марія Василівна домоглася відкриття у селищі відділення зв'язку. Потім організувала по-справжньому народне будівництво в Березівці доріг з твердим покриттям. Згодом до вико­нання цієї роботи (ініційованої знов-таки се­лищним головою) були залучені фінансові та інші ресурси радгоспу «Березівка». Широко розгорнуте житлове будівництво, організація робіт з благоустрою — у цьому теж заслуга Якименко. А ще в її активі багато чого іншого: спорудження нових приміщень селищної ради і бібліотеки, добудова клубу, відкриття ясел-садка, будівництво нової школи з майстернею та їдальнею, добудова двох класів до старої школи, істотне поліпшення енергозабезпечен­ня селища, поява в його центрі гаю білокорих берізок.
У 2007 році (незадовго до 85-ї річниці утво­рення Харківського району) Марії Василівні Якименко присвоєно звання «Почесний грома­дянин селища Березівка».

З 1982 по 1993 рік Березівську селищну раду очолював брат М. В. Якименко — Григорій Васильович Шевченко. Він теж залишив по собі добру пам'ять, багато що зробивши для розбу­дови селища та його газифікації.

счетчик посещений